До 180 річчя з дня народження нашого земляка, відомого живописця, педагога і громадського діяча Миколи Мурашка
Співець історії і краси української землі
(180 років від дня народження М. І. Мурашка)
Що важливіше – самому створювати шедеври чи навчити цьому інших? На таке складне питання і намагався відповісти собі Микола Мурашко – живописець, педагог і громадський діяч і наш земляк Народився художник 20 травня 1844 р. в м. Глухові в сім’ї іконостасного майстра. Батько в пошуках роботи їздив разом з сім’єю Сіверщиною – працював в Глухові, Кролевці, Воронежі. Інтерес до малювання виявився у хлопця ще в дитинстві. Він збирав і копіював картинки з книг, робив самостійні малюнки. У 1858–63 рр. був учнем художника-реставратора в Києві. В 1863–67 рр. навчався в петербурзькій Академії мистецтв (не закінчив через хворобу). 1868 р. отримав звання вчителя малювання й розпочав педагогічну діяльність, викладав малювання в київських гімназіях, реальному училищі, Колегії Павла Ґалаґана. Засновник і викладач (1875–1901) приватної Київської рисувальної школи, що відіграла важливу роль у розвитку образотворчого мистецтва і художньої освіти в Україні. Меценатом закладу був І. Терещенко, підтримували школу українські художники І. Рєпин та І. Айвазовський. Вивчав досвід викладання у найкращих закордонних школах, який потім застосовував для навчання майбутніх художників, організовував у Києві щорічні виставки. Учні вступали до школи протягом всього навчального року й приходили на заняття залежно від наявності у них вільного часу, що вимагало індивідуального підходу до кожного учня й виключало можливість одночасного навчання всіх вихованців за єдиною програмою. Розпочиналось навчання з малювання орнаментів та геометричних форм. Поступово учні переходили до малювання з гіпсових моделей, набуваючи навичок у відтворенні об'єму, далі малювали з натури та вивчали живописну техніку. З 1883 р. М. Мурашко упровадив метод малювання з пам'яті: учні мали 5 хвилин на розгляд твору мистецтва, а потім малювали його з пам'яті. В школі було створено вітрини, де щотижня змінювалася виставка гравюр, офортів, фотографій, рисунків, акварелей тощо. За задумом М. Мурашка, вивчення, порівняння й аналіз виставленого мали наводили учнів на творчі роздуми й плани. Крім занять у класі, великого значення педагог надавав методам милування красою природи, особливо навесні й ранньої осені. Від багатства краси природи до краси людської душі – мистецько-педагогічне кредо Миколи Мурашка. «У Рисувальній школі навчалися всі, хто хотів і мав здібності, – згадував правнук Миколи Мурашка Володимир Молярів. – Школа не брала грошей з бідних і талановитих, ще й платила їм стипендію. За 26 років школу закінчили близько двох тисяч чоловік. Це і солдати, і селяни і діти селян. У 1884–85 н. р. в школі навчалося 180 учнів (серед яких 25 дівчат), а на початку 1890-х рр. – 250. Загалом у школі здобули художню освіту близько 3000 осіб. Вихованці школи: М. Пимоненко, О. Мурашко (небіж Миколи Мурашка), К. Малевич, Г. Світлицький, І. Їжакевич, М. Жук, Петро Холодний та ін. На поч. 1880-х рр. у школі навчалася Леся Українка. Учні й викладачі школи брали участь у реставрації фресок Кирилівської церкви (1883–84) та в розписах Володимирського собору в Києві (1885–96). 1901 р. школу закрили і на її базі створили Київське художнє училище. Микола Мурашко відомий насамперед як пейзажист («Річка Тетерів», «Коростишів», «Крим», «Берег Алупки», «Ай-Петрі», «У парку», «Вид Боярки»). «Почуваю, що мила, любима мною природа не відпускає мене, не навчивши чого-небудь», – написав він у спогадах. Славу митцю принесли портрети Тараса Шевченка, Миколи Ге, Петра Могили. Він написав мемуари «Спогади старого вчителя», які були видані коштом меценатів Терещенків у 1907 році. Помер Микола Мурашко 1909-го у 65 років на дачі у Бучі й похований на Лук’янівському цвинтарі Києва.
Про непересічну особистість нашого земляка Миколи Мурашка та його неоцінений внесок в українське мистецтво та розвиток художньої освіти користувачі нашої бібліотеки дізналися з мистецької вітальні «Співець історії і краси української землі».
