Твої Люди Кролевеччино. У листопаді жителю села Обтове Віталію Василенку виповнюється сто років.
На Кролевеччині він народився, виріс і повернувся додому після служби в армії та роботи в іншому місті. Колишній учитель математики, рибалка та грибник нині проживає з племінницею, яка допомагає пану Віталію після перенесеного мікроінсульту. Деталі – у матеріалі Суспільного.
Віталій Василенко народився на Кролевеччині і був єдиною дитиною в родині. Чоловік розповів: мати померла через кілька днів після пологів. Тож хлопчика виховували бабуся і тітка.
"Літо кінчалось — приїжджав в Оптове, жив у баби. І в баби, і в тітки. В мене була тітка. Загалом, поки не закінчив я дев'ять класів, я жив у баби", — розповів Віталій Василенко.
Після закінчення школи пан Віталій здобув педагогічну освіту. Працював і жив у Хмельницькому, а згодом повернувся до рідного села. До виходу на пенсію, пригадує чоловік, викладав математику в школі.
Віталій Василенко та племінниця Валентина. Суспільне Суми
"Як я закінчив школу, і почалось. Після 9 класів я потрапив у Німеччину, там понад три роки пробув, повернувся додому — і в армію мене забрали. І я служив в армії, закінчив службу, приїхав у село, робив у колгоспі місяці чотири, відкрився 10 клас, і я пішов у 10 клас у нашу школу оптовську", — розповів Віталій.
Племінниця Віталія Василенка Валентина пригадує: коли навчалася у школі, дядько був класним керівником і викладав у неї математику.
"На уроці сидить, піднімає, а я щось не знала. Він каже: «Ага, у ляльок гралася, а урок не вивчила». Я за портфель, плачу — та й додому", — говорить жінка.
Окрім вчителювання, Віталій захоплювався риболовлею, полюванням, любив ходити по гриби — розповідає племінниця. У свої 99 років чоловік сам доглядає за собою та намагається допомагати по господарству, говорить Валентина.
"Копала оце на городі на часник, на цибулю. Він каже: «Я піду тобі поможу». Город вибирали, картоплю — «Я поможу». «Та куди ж ти поможеш? — кажу. — Ми без вас»", — додала племінниця.
Після смерті дружини Віталій Василенко проживає разом із племінницею та її чоловіком. У листопаді йому виповнюється сто років. Попри вік, говорить Валентина, пан Віталій не втрачає почуття гумору та любові до життя.
