ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПРОБАЦІЮ»
На сьогодні пробація є невід’ємним елементом системи кримінальної юстиції багатьох країн і результатом демократичного розвитку суспільства, який доведений майже двохсотрічною історією розвитку пробації. Реальним кроком на шляху становлення процесу гуманізації Державної кримінально-виконавчої служби України, наближення юстиції України до міжнародних стандартів і впровадження в державі принципово нової системи заходів кримінально-правового характеру, притаманної демократичному суспільству, стало прийняття Закону України «Про пробацію». У законодавстві зарубіжних держав інститут пробації визначається як вид покарання або вид звільнення від відбування покарання з випробуванням. На сьогодні світова спільнота, насамперед ЄС, розглядають міжнародні стандарти не як альтернативи тюремному ув’язненню, а як основні заходи покарання, не пов’язані з позбавлення мволі, що мають застосовуватися в першучергу, а до позбавлення волі потрібно вдаватися лише у виняткових випадках, коли це відповідає інтересам безпеки потерпілого, суспільства та процессу ресоціалізації самого засудженого. Одним із перших суттєвих кроків запровадження пробації в Україні стала ратифікація 16 вересня 2014 року Верховною Радою України Угоди про асоціацію з Європейським союзом, ст. 6 якої передбачає провадження діалогу між Україною та країнами Європейського Союзу щодо обговорення реформ у сфері забезпечення принципів демократії, верховенства права та дотримання прав людини. Наступним кроком запровадження пробації стало прийняття 05 лютого 2015 року Закону України «Про пробацію», який набрав чинності в серпні 2015 року. Так Верховною Радою України був зроблений серйозний крок у сфері наближення юстиції України до міжнародних стандартів упровадження в державі принципово нової системи заходів кримінально-правового характеру. Цей Закон визначає мету, завдання, підстави, види пробації, правовий статус персоналу органу пробації та суб’єктів пробації. У ст. 1 Закону України «Про пробацію» окреслена сфера його дії, тобто межі поширення Закону на певну діяльність органу пробації – центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері пробації. Таким органом є Міністерство юстиції України. Сфера дії Закону розкривається через визначення: мети, завдань, підстав, видів пробації, правового статусу персоналу органу пробації та суб’єктів пробації. Правову основу пробації та діяльності органу пробації становлять Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний, Кримінально-виконавчий кодекси України, Закон України «Про пробацію» та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Метою пробації є забезпеченнябезпекисуспільства шляхом виправленнязасуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності. Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про пробацію» пробація ґрунтується на принципах: справедливості; законності; невідворотності виконання покарань; дотримання прав і свобод людини і громадянина; поваги до людської гідності; рівності перед законом; диференційованого та індивідуального підходу; конфіденційності; неупередженості; взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями та громадянами. 17 січня 2017 року був підписаний наказ Міністерства юстиції України № 98/5 «Про затвердження Положення про організацію діяльності волонтерів пробації». Дане Положення регулює порядок здійснення діяльності волонтерами пробації та розроблено відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність» з урахуванням особливостей, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України «Про пробацію» та нормативно-правовими актами, що регулюють організацію пробації. Діяльність волонтерів пробації, пов’язана із здійсненням наглядових заходів за дотриманням суб’єктами пробації обов’язків, визначених законом та покладених на них рішенням суду, передбачає участь у: перевірці суб’єктів пробації за місцем роботи або навчання; перевірці виконання обов’язків, покладених рішенням суду на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; перевірці достовірності поважних причин, що обумовили неявку суб’єктів пробації до уповноваженого органу з питань пробації в призначений строк; заходах, пов’язаних з початковим розшуком суб’єктів пробації, місцезнаходження яких невідоме. Таким чином прийняття Закону України «Про пробацію» дало позитивні зміни і стало наближенням України до європейських моделей діяльності пробації, тому обов’язковою умовою ефективної діяльності пробації є досягнення цілей і мети поставлених перед нею.
Начальник Конотопського районного сектору № 2
філії Державної установи «Центр пробації»
в Сумській області Олег ПАТА
