Колабораціонізм: за які дії передбачено кримінальну відповідальність?
З початком широкомасштабного вторгнення та з метою оперативного реагування на загрози національній безпеці у Кримінальний кодекс внесено дві нових статті – колабораціонізм (стаття 111-1) та пособництво державі агресору (стаття 111-2). До 2022 року особам, які підозрювались у колабораціонізмі інкримінували 111 ст. КК України «Державна зрада». Зараз в Реєстрі судових рішень вже більше 400 вироків у справах про колабораціонізм.
Колабораціонізм – це усвідомлене, добровільне та зумисне співробітництво з ворогом у його інтересах і на шкоду своїй державі.
Згідно з нововведеннями, наразі під статтю про колабораційну діяльність підпадають такі дії громадян України:
- публічне заперечення збройної агресії, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України;
- публічні заклики до підтримки рішень держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора;
- добровільне обіймання посад у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора;
- пропаганда в закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння вчиненню збройної агресії проти України;
- організація та проведення заходів політичного характеру, ведення інформаційної діяльності в співпраці з державою-агресором та/або її окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора;
- передання матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора;
- провадження господарської діяльності.
Пособництво державі агресору – умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору , збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора у вигляді:
- реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора;
- добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.
У чому ж полягає відмінність державної зради від колабораціонізму?
Виходячи з аналізу законодавства, державна зрада полягає у переході на бік ворога, шпигунстві та наданні іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Державна зрада державна зрада лише у тих формах, які прямо перераховані в диспозиції ст. 111 КК України. Ці діяння можуть вчинятися як у мирний час, так і під час військового стану та в умовах тимчасової окупації. Тоді як колабораційна діяльність може здійснюватись виключно у період збройного конфлікту або окупації територій.
Що не вважається колабораціонізмом?
Сотні тисяч українських громадян проживають в окупації та повинні забезпечити для себе хоча б мінімальний рівень комфорту життя в таких умовах. Купівля харчів, отримання гуманітарної допомоги чи медикаментів, забезпечення навчального процесу, здійснення підприємницької діяльності – у цих та багатьох інших сферах уникнення комунікації з окупаційними органами є практично неможливим. Де проходить ця тонка грань між колабораціонізмом та виживанням?
Надання медичної допомоги
Лікарів, які працюють на тимчасово окупованих територіях та забезпечують роботу лікарень, не вважатимуть колаборантами. Міністерство охорони здоров’я зазначало, що лише добровільна співпраця з окупантами та підтримка окупаційного режиму тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Тобто, медики і далі можуть виконувати свої обов’язки з порятунку життя та здоров’я громадян, та надавати медичні послуги за договорами про медичне обслуговування населення.
Також лікарям дозволяється використовувати ресурси, передані окупаційною владою, однак лише відповідно до українського законодавства та в межах, передбачених Конвенцією. Зокрема, відповідно до Конвенції, держава-окупант насамперед зобов’язана забезпечити подальші медичні потреби цивільних громадян. Тому всі медичні працівники, ресурси, обладнання, матеріали й ліки першочергово спрямовуються для забезпечення належного медичного обслуговування цивільного населення та безперервного догляду за пораненими й хворими.
Але потрібно розуміти – якщо людина сама проявила ініціативу, бажає очолити медичний заклад, «управління охорони здоров’я» і підтримує окупантів то, таке діяння підпадає під статтю 111-1 ККУ
Отримання гуманітарної допомоги від окупаційної влади
Отримання їжі, води, засобів гігієни є необхідними елементами виживання на окупованих територіях, тому такі дії не розцінюються як колабораціонізм.
Навчальний процес
Якщо вчитель в окупації продовжує навчати дітей за українською освітньою програмою, він не вважатиметься колабораціоністом. Само собою, що на практиці ситуацій, коли вчитель продовжує навчати дітей за українськими стандартами буде дуже мало, оскільки більшість педагогів під примусом та заради власної безпеки будуть змушені перейти на окупаційні навчальні програми. В такому випадку, якщо суд дійсно підтвердить той факт, що російські навчальні програми впроваджувались під примусом окупантів, то таку людину не можна розцінювати колаборантом.
Підприємницька діяльність на окупованій території
Ця сфера є досить широкою і тут важливо розглядати конкретні випадки. Для прикладу, якщо особа займається збутом харчової продукції для населення, чи надає будь-які інші послуги для населення (парикмахери, продаж непродовольчих товарів тощо) – про колабораціонізм тут мова не йтиметься.
В умовах окупації, майже всі суб’єкти господарської діяльності, які продовжили працювати на окупованій території, вимушені певною мірою оформлювати свої відносини із незаконними органами влади, що виключає можливість не взаємодіяти із ними.
Особи можуть бути притягнуті до відповідальності, якщо вони:
- Постачали свою продукцію окупаційним адміністраціям держави-агресора або їхнім збройним формуванням (як законним, так і незаконним)
- Передавали їм будь які матеріальні ресурси (напр. сільгосппродукцію чи інше майно)
- Оформлювали дозвільні чи будь-які інші документи в окупаційних адміністраціях
Робота в окупаційних органах влади
«Окупаційні органи влади» – поняття досить широке. Під ними варто розуміти будь-які органи законодавчої, виконавчої, судової влади а також органи місцевого самоврядування, що здійснюють свою діяльність на певній території.
Посадові особи та працівники органів державної влади/місцевого самоврядування перебувають у групі найбільш високого ризику щодо можливості притягнення до відповідальності за колабораціонізм. Які дії будуть кваліфікуватись за ст.111-1 ККУ
- добровільне зайняття некерівної посади (не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій) в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора;
- добровільне зайняття керівної посади (пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій) у таких незаконних органах влади або добровільне обрання до них;
- добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Як висновок, необхідно зазначити, що в кожному конкретному випадку треба оцінювати продовження виконання трудових обов’язків працівником в умовах окупації з огляду, у тому числі на те чи здійснювався щодо нього фізичний та/або психічний примус. Зараз на опрацюванні у Верховній Раді перебуває два законопроекти про особливості діяльності на тимчасово окупованій території України та відповідальність за колабораційну діяльність – №7646 та №7647. Вони уточнюють деталі Закону про кримінальну відповідальність за колабораціонізм, розмежовують зрадників країни та тих, хто був змушений працювати на тимчасово окупованих територіях заради виживання чи під загрозою фізичної розправи.
